Фібі допомагає Берті

Якось раз, одного сонячного дня, Фібі пішла на прогулянку і зустріла свою подругу Берту. Вона була трохи сумна, і Фібі запитала:

— Щось сталося? Ти трохи сумна…

Берта розповіла, що її родина пакує валізи і хоче кудись поїхати, здається, в Альпи, але її не беруть… А вона теж хоче ганятися за оленями, валятися в травичці і збирати квіточки.

Фібі запитала, чому Берта думає, що її не беруть.

Берта відповіла:

— Тому що мій улюблений м’ячик не поклали в валізу.

Фібі була шокована і зрозуміла: сумнівів нема — Берту залишають вдома і вона не зможе бігати за оленями в Альпах. Але з цим треба було щось робити.

Вона задумалася, почухала лапкою за вухом, і раптом їй прийшла ідея. Тоді вона сказала:

— Берта, а якщо вони просто забули взяти тебе? Спробуй обережненько залізти в валізу ввечері, перед від’їздом. А потім, коли вони приїдуть в Альпи, відкриють валізу і побачать тебе — так і зрадіють!

Берта була сороккілограмовою німецькою вівчаркою, але вона зраділа і подумала, що це чудовий план. Вона подякувала своїй подружці, побажала їй гарної прогулянки і задоволена пішла здійснювати їхній план.

— І не забудь свій м’ячик! - крикнула їй навздогін Фібі і пішла у своїх справах.

Пізніше Берта розповіла, як усе було: вона залізла у валізу вночі, як вони й планували, але не врахувала, що трохи в неї не вміщається, та ще й хропе вночі. Загалом, її помітили раніше, ніж планувалося… але в подорож все-таки взяли!

Фібі подумала: “Ну ось! Головне - вчасно нагадати про себе!”