Фібі стає фотографом

Якось Фібі лежала на прохолодній підлозі в вітальні й раптом зрозуміла: вона хоче стати фотографом!

Здається, у неї справжній талант. Звісно, вона ніколи цього не робила, але ж мільйон разів бачила, як фотографує її мама.

«Та й взагалі, — подумала Фібі, — я чудово виходжу на фото. Отже, досвід у мене вже є!»

Натхненна новою ідеєю, Фібі побігла поділитися нею з друзями у дворі — і всі її підтримали.

Навіть кіт Антоніо, тікаючи від неї, буркнув щось на кшталт:

— Краще б зайнялася чимось корисним!

Фібі вирішила, що то він так погоджується з її планом.

Повернувшись додому й помивши лапки, вона взялася вибирати собі фотоапарат. Поки тато спав і телефон був вільний, можна було зайнятися важливою справою.

Фібі старанно шукала «найкращий» фотоапарат — як і личить пристойній собачці! Але швидко з’ясувалося, що це нелегко. Через десять хвилин напружених пошуків Фібі заснула.

Наступного дня вона поскаржилася подружці Бертi:

— Якщо я просто хочу бути фотографкою, чому все так складно? Я думала: хочеш фотоапарат — і купуєш! А тут — мільйон моделей, різні фірми, кольори, кнопки… аж голова болить!

Фібі зітхнула й притисла лапки до голови.

Берта жувала якусь траву й не розуміла, що тут такого важкого. Вона сказала:

— Та все ж просто! Замов одразу багато, штук десять, і вибереш найкращий. Люди так і роблять.

Фібі задумалася й сказала:

— Точно! Чудова ідея, Берто! Так і зроблю. А ти будеш першою моделлю!

Берта трохи засмущалась, що її порівняли з моделлю, але виду не подала й продовжила щипати травку.

Того ж дня, після прогулянки та миття лапок, коли тато знову заснув, Фібі взяла телефон і замовила собі парочку фотоапаратів.

Ну… може, трохи більше, ніж парочку.

Вона не дуже розуміла, чим вони відрізняються, а часу розбиратися не було.

«Ще стільки важливих справ! — подумала вона. — Розберуся потім. Один більше, один менше — яка різниця?»

Вона натискала кнопки доти, доки не втомилася, і не задрімала.

Їй снилося, як вона фотографує Берту у фотостудії для модного журналу — реклама парфумів чи щось таке.

Прокинувшись, Фібі уявляла, як зрадіє її родина, коли дізнається про новий талант Фібуні, і як красиво вона їх фотографуватиме біля океану.

Кілька днів поспіль Фібі тільки про це й говорила. Але доставка такої кількість фотоапаратів займає час, і Фібі потроху захопилася іншими справами.

Аж раптом одного дня у двері подзвонили. Фібі, як завжди, побігла перевірити хто там прийшов.

Тато відчинив — і там стояв кур’єр:

— Доставка на ім’я Фібі Ткач. Двадцять вісім фотоапаратів. З вас 8 400.

Тато глянув на кур’єра. Потім на величезну коробку. Потім повільно повернувся до Фібі:

— Фібі!..

Добре, що вона вміла швидко бігати.

Наступного дня Фібі зізналася Бертi:

— Фотографія —то не моє. Я краще буду позувати. Врешті-решт, один фотограф у сім’ї вже є. А в тата серце слабке, він не молодий. Та й хто тоді гратиметься з котом Антоніо, якщо я буду зайнята?

Так Фібі майже стала фотографкою.