Пригода Фібі в Парижі

Вони їхали до Парижа довго, робили зупинки, і Фібуні дозволяли побігати по травці, поки всі інші купували їжу. По дорозі обговорювали, де гулятимуть: Tour Eiffel (Ейфелева вежа), Louvre (потім, щоправда, згадали, що до Лувру Фібуню не пустять, як і до музею d’Orsay, але нічого — музеї залишили на інший раз), хотіли піднятися на дах галереї Lafayette, прогулятися біля опери.

Мама хотіла піти в магазин, де роблять персональні парфуми, і створити один для себе, дідусь хотів купити магнітик, а бабуся — піднятися на Ейфелеву вежу.

Усі хотіли зробити багато фотографій і смачно поїсти, послухати музикантів на Trocadéro ввечері, коли вежа засвітиться.

За вікном був жовтень — жовте листя й сонечко. Фібі насолоджувалася моментом, засинаючи під ці розмови. Її не завжди брали в подорожі, тому вона дуже раділа, що вони їдуть усі разом.

Після довгого затору (який Фібі ледь витримала, бо хотіла в туалет), вони нарешті доїхали до центру Парижа. Потім ще цілу вічність шукали парковку (тут Фібі вже не витримувала і гучно гавкала, щоб її випустили) — і нарешті вийшли з машини.

Усі завмерли, побачивши гігантську Arc de Triomphe (Тріумфальну арку), навіть Фібі. Хтось запропонував піднятися на неї, але ліфта там не було. Тільки Фібі подумала про свої бідні лапки, як дідусь сказав:

— І звідси гарно видно! Навіщо підійматися?

Усі погодилися й пішли гуляти по Champs-Élysées (Єлисейських полях).

Дідусь тягнув усіх у Макдональдс, Фібі була б не проти з’їсти чизбургер, але інші були проти — і Фібі з дідусем засмутилися.

Так вони й гуляли весь день: їздили метро, дивилися на Париж з висоти, милувалися неймовірними пам’ятками та архітектурою, куштували смачну їжу. У Фібі тепер було багато фотографій із вежею, вона знайомилася з різними людьми й собачками.

У Парижі було дуже багато песиків, але Фібі рідко вдавалося з ними привітатися — вони всі кудись поспішали.

Коли вони стояли в черзі за сувенірами, вона познайомилася з коргі, яку, здається, звали Бетті. Та лаяла з незвичним акцентом, і Фібі ледве її розуміла.

«Напевно, туристка», — вирішила Фібі.

Потім якийсь французький бульдог наступив їй на лапку і навіть не вибачився! Взагалі, Фібі любила Париж, але людей і собак там було забагато.

Ночувати вони поїхали до друзів мами, і там Фібі познайомилася з пуделем Бубликом. Подружилися вони не одразу: він чомусь боявся Фібі, гарчав і ховався за диван, а вона сміялася з його імені:

— Зачекай, зачекай, тобто коли тобі дають бублик, то питають: «Бублик, ти будеш бублик?»

Але за п’ятнадцять хвилин вони вже бігали й розмовляли так, ніби знайомі сто років.

Бублик розповідав Фібі про паризьке життя:

— Так, часто всі кудись поспішають, але ми вже звикли. Мама й тато возять мене у великий-великий парк, і я там бігаю й граюся з іншими песиками.

А Фібі розповідала йому про життя біля океану:

— Уяви: бігаєш по пляжу й плаваєш, коли хочеш! І всюди смачні мушлі, які можна гризти!

Так вони й балакали, поки не заснули носик до носика.

Вранці прийшов час прощатися. Бублик пообіцяв приїхати в гості та познайомитися з Бертою і Луїсом. Фібі теж пообіцяла якось заїхати й телефонувати.

Вони пішли на виставку картин, і Фібі теж хотіла подивитися, але картини висіли дуже високо — її маленьким лапкам бракувало зросту, тому інколи доводилося підстрибувати.

Потім зайшли в мамину улюблену аптеку, і вона накупила цілий рюкзак косметики. Вона весь час повторювала:

— Тут набагато дешевше купувати, ніж деінде!

Але чомусь усі сумнівалися. Зате пізніше Фібуні купили іграшку у формі Ейфелевої вежі, і вона була дуже рада, бо обожнює м’які іграшки.

Вони гуляли вздовж Сени, біля Лувру — там чомусь багато різних людей намагалися продати їм парасольки. Фібі не розуміла, звідки в них стільки парасольок і навіщо.

У Садах Тюїльрі стояла та гігантська повітряна куля після Олімпійських ігор.

Вони скуштували неймовірно смачні булочки в буланжері, а потім сіли в машинку й вирушили додому.

Фібі розляглася на задньому сидінні зі своєю новою іграшкою й думала:

Хоч би ми заїхали в Макдональдс за чизбургером!